Соціо-ігровий стиль роботи вчителя

 Н.П.Богданов-Бельський «Усний рахунок у сільській школі» (1895) 

Придивившись до картини, можна виявити цікаву деталь. Сидить (!) всього одна людина — вчитель. Решта свої обчислення виконують стоячи, маючи можливість вільно рухатися по класу. Сьогодні частіше трапляється навпаки: дорослий  ходить по навчальній кімнаті, а його вихованці, як в гамівних сорочках, слухняно сидячи на своїх місцях, нудьгують.

В соціо-ігровій педагогіці основне місце займають пошуки способів такої «режисури уроку», щоб учитель міг з центру учнівської уваги йти в тінь, даючи своїм учням можливість самореалізовуватися. І тим самим викликати у них появу ділових інтересів один до одного. А трохи пізніше — виявлення в собі нового почуття, пов'язаного з реальним відчуттям своєї згуртованості.

Час  від часу кожному вчителю необхідно «струшувати» (оновлювати) своє уявлення про те, що таке урок і що таке освіта. Вчителям потрібно, щоб на їх уроках учні використовували власний життєвий досвід, власні асоціації, живе мислення, неповторну виразність, індивідуальну уяву. А це все можна «розбудити» з допомогою спеціальних вправ, якими театральні педагоги користуються при навчанні акторів.

Нудне життя на уроці, беземоційна освіта при сучасному розмаїтті телевізійних і комп'ютерних навчальних програм виявляються в очах учнів ой як неконкурентоспроможними. Тому-то у сучасного вчителя і виникає потреба в таких навчальних технологіях, які тренували б в дитині вміння і прагнення постійно відкривати для себе в навколишній дійсності вражаючий світ людського душі і примножувати її багатства.

.