1. Формування соціальних компетентностей

Аналіз наукових праць дав змогу визначити, що сьогодні проблема формування соціальної компетентності в учнів молодших класів ставить перед початковою ланкою освіти завдання – розвиток повноцінної особистості кожного. Починати діяльність з формування соціальної компетентності учнів потрібно з початкових класів, тому що молодший шкільний вік – це перший період системного залучення дитини до громадського життя. У цьому віці відбуваються особистісні утворення, необхідні для формування соціальної компетентності учнів молодших класів:

• мотивація соціально значущої діяльності, що визначає особистісну активність дитини;

• уміння керувати психічними процесами розвитку пізнавальної сфери, що створюють основу становлення здатності до довільної регуляції поведінки;

• діалогічність свідомості, критичність до себе та інших людей; дитина стає здатною до адекватної самооцінки, а задоволеність собою та досить висока самооцінка виступають важливими складовими соціальної компетентності;

• складається новий тип відносин з людьми, засвоюються певні соціальні норми, втрачається орієнтація на дорослого, відбувається зближення з групою однолітків, де необхідними виявляються навички конструктивної взаємодії .

Формування соціальної компетентності молодшого школяра

відбувається у процесі як вивчення загальнонавчальних дисциплін, так і у ході всіх режимних занять групи продовженого дня. Значний потенціал для опанування вихованцями соціально компетентної поведінки мають зміст занять, виховних заходів; форми і методи їх проведення.

Поряд з позитивними результатами, які, безумовно, є у вихованні школярів, існує чимало проблем:

- формальність у проведенні заходів;

- перевага масових форм над індивідуальними;

- прояви жорстокості серед учнів, що й підкреслює актуальність індивідуальної роботи та роботи над «внутрішнім світом» дитини;

- потребує активізації роботи  з проблем патріотичного, толерантного виховання як складових соціальної компетентності;

- послаблена співпраця педагогів із батьками учнів, що впливає на зниження ваги виховної функції сім’ї, втрачаються сімейні цінності, руйнуються відносини між членами родин.

З огляду на ці проблеми, пріоритетними серед завдань, які ставить перед собою вчитель при формуванні соціальної компетентності у школярів, мають бути ті, які сприяють розвитку їхніх ціннісних ставлень та таких навичок і вмінь:

- приймати соціальні правила і норми, знаходити правильні орієнтири для побудови своєї соціальної поведінки;

- проявляти гнучкість у сприйнятті нових вражень та їх оцінці, прилаштовуватися до вимог соціальної групи, зберігаючи водночас власне обличчя;

- орієнтуватися у своїх правах та обов’язках;

- уміти брати до уваги думку інших людей, рахуватися з їхніми бажаннями та інтересами, визнавати сильні сторони;

- гнучко поводитися з партнерами по спілкуванню; адекватно реагувати на їхні слова; вміти вислуховувати, погоджуватися, відстоювати власну точку зору, домовлятися;

- виявляти толерантність, емпатію (здатність розуміти емоційний стан інших людей за допомогою співпереживання ), здатність співчувати і співрадіти;

- налагоджувати з однолітками та дорослими гармонійні взаємини, домовлятися з ними; уникати конфліктів або розв’язувати їх мирним шляхом, утримуватися від образливих слів та агресивних дій;

- оптимістично ставитися до труднощів, уміти мобілізуватися на їх подолання; проявляти витримку в стресових ситуаціях;

- гідно вигравати та програвати;

- узгоджувати свої бажання з можливостями та вимогами;

- контролювати та регулювати свою поведінку, утримуватися від негативних проявів;

- уміти, в разі потреби, звернутися до людей за допомогою;

- володіти мовленнєвим етикетом, бути здатним ініціювати, підтримати та культурно завершити розмову;

- орієнтуватися в понятті «авторитет», пов’язувати його зі справжніми чеснотами і цінностями;

- поводитися совісно за відсутності контролю з боку дорослого .

В умовах сучасного інформаційного простору соціальна компетентність учнів молодших класів формується не тільки під час навчання, а й у колі друзів, під впливом політичних, релігійних факторів, засобів масової інформації, в родині. Тому вагомим аспектом в організації роботи вчителя щодо формування соціальної компетентності у школярів є педагогічна співдія з батьками учнів. Методологічним підґрунтям цієї педагогічної діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту.

Важливе завдання сучасного педагога – допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміється не тільки створення гармонійних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: певного способу життя і доброзичливих взаємозв'язків усіх членів родини.

Доцільно наголосити на необхідності тісної взаємодії практичного психолога, соціального педагога, класного керівника, вихователя ГПД із родинами вихованців.

Найбільш ефективною формою педагогічного всеобучу батьків щодо формування соціальної компетентності у дітей вважається класна, за якої педагог відходить від традиційного монологу (лекції, бесіди), поєднує індивідуальну роботу з групами батьків, педагогічне спілкування з окремими членами родини, широко залучає психолого-педагогічне консультування членів родин з питань розвитку вмінь і навичок соціальної поведінки школярів, тестування і анкетування батьків і дітей, тренінгів, практикумів, рольових ігор тощо, спрямованих на встановлення в сім'ях міцних морально-етичних зв'язків між дорослими і дітьми, атмосфери взаєморозуміння, співробітництва, емоційної співпричетності один до одного.

Усе більшої актуальності набуває потреба у створенні толерантного освітнього простору, що відкриває можливість інтеграції у міжнародну спільноту, пропаганди європейських цінностей, вивчення культур і традицій інших народів крізь призму толерантності.